Захист бізнес-інтересів в Україні для "опальних" олігархів серйозно ускладнився через кримінальні провадження, відкриті проти них силовими органами. Як результат, із власників фінансово-промислових груп, "ворожих" владі, на сьогодні в країні залишився лише І.Коломойський. Та й той уже майже рік перебуває у СІЗО СБУ. Фірташ: екстрадиція у нескінченності Ось уже 10 років як власник Group DF Д.Фірташ не може приїхати до України. На ньому досі "висять" звинувачення Мін'юсту США у дачі хабарів індійським чиновникам. Тому олігарх змушений постійно жити в Австрії, де влаштувався на ПМП ще з 2000-х. Всі ці роки австрійські суди розглядають запити США на його екстрадицію: відхиляють, дозволяють, знову відхиляють і так далі. Останній рух у справі датується червнем 2023 р. Тоді Вищий земельний суд Відня задовольнив апеляцію Фірташа про перегляд його видачі американській владі. Очевидно, таким чином процедура затягуватиметься до нескінченності. А з нею і невиїзний статус власника Group DF. Україна теж має до нього питання. РНБО у червні 2021 р. ввела проти олігарха санкції, що передбачають блокування активів та анулювання ліцензій на розробку родовищ пісків, що містять титан, в Житомирській обл. Ці заходи стали відповіддю на продовження постачання титанового концентрату з українських гірничо-збагачувальних комбінатів Д.Фірташа на окупований Кримський півострів та РФ. Заборона на такі поставки діє з 2014 р., а його "покарали" лише через 7 років. Але, як кажуть, краще пізніше, ніж ніколи. Щоправда, і тут не обійшлося без нюансів. Чомусь санкції застосували лише на 3 роки. Час летить швидко, 21 червня ц.р. їх термін минув. На цій підставі Вищий антикорупційний суд (ВАКС) 25 червня за зверненням юристів олігарха зняв арешт з акцій облгазів, що належали йому. Мова про 22 обласні та міські газорозподільні структури, об'єднані в ТОВ "Регіональна газова компанія" (РГК). Вони перейшли державі (спочатку в особі Агентства розшуку матеріальних активів (АРМА), потім НАК "Нафтогаз України") у травні 2023 р. Але не через введені раніше санкції, а в рамках розслідування кримінального провадження про заподіяння облгазами РДК збитків на 18 млрд грн державі в особі НАК. "Нафтогаз" наприкінці грудня 2023 р. повідомив про завершення повної інтеграції облгазів РГК до своєї компанії. Але, як показали червневі події цього року, говорити про остаточну перемогу держави у суперечці з олігархом передчасно. По-перше, крапку над "i" тут має поставити обвинувальний вердикт суду – після розгляду справи про розкрадання на 18 млрд грн. Але поки що навіть немає інформації про завершення слідства. Притому воно триває вже понад рік. По-друге, показовим є кейс із рішенням ВАКСу. Так, цього разу АРМА та Генпрокуратура відреагували напрочуд швидко (хоча про повернення облгазів Д.Фірташу там дізналися від журналістів). Вже 28 червня того ж дня, коли з'явилися публікації у ЗМІ, Печерський районний суд Києва повторно заарештував акції облгазів РГК. На підставі нового рішення РНБО, ухваленого 24 червня і чинного президентським указом від 25 червня. Розуміючи, що найкращий захист – напад, влада намагається створити додатковий тиск у новій площині. Глава Фонду гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО) С.Рекрут у липневому інтерв'ю ЗМІ повідомила про подання до суду позову про стягнення з Д.Фірташа 1,7 млрд грн збитків, завданих державі через "Надра-банк", який раніше належав йому. Сума відносно невелика (як для одного із найзаможніших українських бізнесменів). Але, за словами С.Рекрут, будуть й інші аналогічні позови. ФГВФО оцінює загальну суму збитків "Надра-банку" від дій Д.Фірташа приблизно в 15 млрд грн. За даними ЗМІ, які посилаються на результати американського розслідування від 2020 р., Д.Фірташ, будучи власником, використав у особистих цілях щонайменше $190 млн, отриманих від держави (в особі Нацбанку) як стабілізаційні кредити для "Надра". Але й тут не без нюансів. У тому ж інтерв'ю С.Рекрут уточнила, що Фонд не збирається стягувати державних збитків із власника Group DF у закордонних судах. "Ми концентруємось на українській юрисдикції, за кордон йти не плануємо, адже прогнозовані надходження не покриють витрати", – заявила голова ФГВФО. Зрозуміло, це не так. Навіть якщо Мін'юст виписуватиме своїм чиновникам закордонні відрядження з проживанням у королівських апартаментах найкращих лондонських готелів. І найме для представництва своїх інтересів найдорожчих у світі юристів. Все одно витрати не "потягнуть" на 15 млрд грн. Навіть на 5 млрд грн вони не "потягнуть". Просто С.Рекрут воліла не заглиблюватися у нюанси. А нюанс полягає у наявності вердикту Арбітражного трибуналу Торгової палати Стокгольма про стягнення з України $318 млн на користь компаній Д.Фірташа. Це борг за постачання газу на державний Одеський припортовий завод у 2013 р. плюс неустойка за прострочення. Сам борг із розряду сумнівних, але представники України не зуміли переконати стокгольмських арбітрів у своїй правоті. Проте виконувати винесений ще 2016 р. арбітражний вердикт офіційний Київ відмовився. Це рішення закріплено відповідною ухвалою Верховного суду України, прийнятою у червні 2021 р. Ось чому починати розгляд із Д.Фірташем у Лондоні, за аналогією з позовом ФГВФО та держадміністрації "Приватбанку" до його колишніх власників І.Коломойського та Г.Боголюбова – справді безглузда витівка. Високий суд Лондона навіть не розглядатиме позов проти Д.Фірташа. Доки українська Феміда не виконає рішення стокгольмського арбітражу. Але якщо вважати "витратами" виплату компенсацій власнику Group DF – тоді з С.Рекрут можна погодитися. Ну а оцінювати перспективи баталій із олігархом в українських судах складно. Не в сенсі отримання державою необхідних рішень, а щодо їх подальшого виконання. Оскільки українські активи Д.Фірташа записані на австрійські та кіпрські "офшорки". Жеваго: пристрасті розпалюються Прикладом того, як довго можуть тривати подібні розгляди в українській юрисдикції, може служити кейс із залізорудним Полтавським гірничо-збагачувальним комбінатом (ПГЗК), який входить до компанії олігарха К.Жеваго. Частку 40,2% ПГЗК він придбав ще 2002 р., заплативши за цей пакет $27 млн його колишнім власникам, "авторитетним" російським бізнесменам із групи VSE М.Воєводіна, також відомого як "Миша Лужанецький". Через 3 роки продавці зрозуміли, що продешевили, та почали домагатися розірвання угоди в українських судах. Які по черзі скасовували та підтверджували угоду протягом 18 (!) років. Нарешті, 22 вересня 2022 р. Північний апеляційний госпсуд ухвалив повернути 40,2% акцій ПГЗК колишнім власникам. На перший погляд досить дивно: українська Феміда в умовах повномасштабної агресії РФ виносить рішення на користь росіян санкцій. Але не виключено, що лише на перший погляд. Оскільки власники VSE перебувають під санкціями, українська влада отримала б тоді законне право цю частку 40,2% у підприємстві К.Жеваго націоналізувати. І таким чином позбавити опального українського олігарха контролю за його найціннішим активом. Як би там не було, нинішньому власнику ПГЗК вдалося відбитися від можливої експропріації. Верховний суд України (ВС) 20 квітня 2023 р. скасував вердикт Північного апеляційного госпсуду. За даними Національного антикорупційного бюро України, це рішення обійшлося К.Жеваго у $2,7 млн – 10% від "ціни питання". У рамках відкритого кримінального провадження за звинуваченням у отриманні хабаря 15 травня 2023 р. було затримано голову Верховного суду В.Князєва. Згідно з повідомленнями ЗМІ, які посилалися на джерела в силових органах, високопосадовця в буквальному сенсі вдалося "схопити за руку": при отриманні $450 тис. – другого траншу з обумовленої суми. Гроші, нібито отримані головою Верховного суду за ухвалення рішення на користь К.Жеваго у справі Полтавського ГЗК Теоретично винесення обвинувальних вироків у справі про хабар В.Князєву дало б прокурорам підстави добиватися скасування рішення ВС за договором купівлі-продажу 40,2% акцій ПГЗК. З наступною націоналізацією цього пакету. Але... Підозрюваний досі так і не постав перед судом. Більш як через рік, 11 липня 2024 р., В.Князєва затримали у Закарпатській обл. Приводом стало його перебування поблизу румунського кордону. Сам ексчиновник пояснив, що приїхав на Закарпаття відпочивати і через якийсь час був відпущений прикордонниками. Звісно ж, у цьому разі він не збрехав. Якщо за цілий рік кримінальне провадження щодо колишнього голови ВС так і не дійшло до суду – складно стверджувати, що у нього "земля горить під ногами" і є потреба у втечі. Але це зовсім не означає, що у цій справі взагалі немає жодних рухів. ВАКС 10 липня за зверненням прокуратури заочно заарештував К.Жеваго, якого слідство підозрює у дачі хабаря В.Князєву. Адвокати олігарха називають дії прокурорів та суддів "маніпулятивними". На їхню думку, заочний арешт потрібний для подальшого слідства без участі підозрюваного. Який таким чином не зможе захищатись. Тут із ними можна погодитися: перебування у статусі "нев'їзного" звужує можливості К.Жеваго "вирішувати питання" та відбиватися від претензій держави. Як особисто до нього, так і до підконтрольних підприємств. А вони, претензії, є. У першій половині серпня швейцарська компанія Ferrexpo AG, що належить К.Жеваго (до складу якої входить ПГЗК) повідомила про арешт пакету 49,3% ПГЗК за поданням Державної виконавчої служби України. Подання винесене у рамках провадження про стягнення боргу К.Жеваго перед Нацбанком за кредитами рефінансування для банку "Фінанси та кредит". Раніше "ОстроВ" зазначав, що держава в особі НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб досягла відносних успіхів при вилученні малозначних активів бізнес-групи "Фінанси та кредит" К. Жеваго. Тепер під прицілом його головний та найцінніший актив – залізорудний бізнес. Але треба розуміти, що (в українських умовах) між арештом акцій та їх вилученням лежить юридична прірва завдовжки у роки. Боголюбов: новий "дисидент" Дивну неквапливість силовики виявляють не лише щодо К.Жеваго. Розслідування багатомільярдних розкрадань із "Приватбанку" розпочалося практично одразу після його націоналізації наприкінці 2016 р. Але лише у вересні 2023 р. відповідні підозри офіційно отримав один із співвласників, олігарх І.Коломойський. При цьому персона його бізнес-партнера та другого головного співвласника, Г.Боголюбова, досі залишалася "за кадром". Хоча у позовних матеріалах, представлених нинішньою держадміністрацією "Приватбанку" Високому суду Лондона у грудні 2017 р., Г.Боголюбов фігурує як один із співвідповідачів разом із І.Коломойським. І лише в липні цього року він набув статусу підозрюваного… Ні, не в справі про розкрадання з "Приватбанку". Держбюро розслідувань відкрило кримінальне провадження, звинувачуючи олігарха… у незаконному перетині польського кордону. ЗМІ з посиланням на джерела в силових органах повідомляють, що покинути Україну Г.Боголюбов вирішив, нібито дізнавшись, що Бюро економічної безпеки (БЕБ) готує йому підозру у справі "Приватбанку". Не виключено, що ця версія близька до реальності. Хоча сам олігарх стверджує, що поїхав у сімейних справах і планував незабаром повернутися. Менше з тим, факт залишається фактом: більш ніж через 2 місяці після "втечі" проти нього так і не висунуто звинувачень у рамках розслідування розкрадань з "Приватбанку". Хоча БЕБ могло це зробити і заочно, як у випадку з Жеваго. У зв'язку з цим доречно згадати, як свого часу радянська влада "м'яко" боролася з неугодними представниками наукової та творчої інтелігенції, підштовхуючи до втечі. Під час закордонного відрядження на гастролі чи науковий симпозіум такому артисту чи професору, "добрі люди" з КДБ, які супроводжували, "під великим секретом" повідомляли, що в Союзі проти нього збираються відкрити кримінальну справу. Мовляв, дивися сам. Можна залишитися тут і уникнути неприємностей. Як правило, артисти та професори погоджувалися. І таким чином ставали дисидентами та політичними біженцями на Заході. А кримінальна справа так і не відкривалася. Зважаючи на те, що останні кілька років Г.Боголюбов постійно судився в Україні, домагаючись скасування націоналізації "Приватбанку" – можна припускати, що для влади він став такою самою небажаною персоною, як ліберально налаштовані інтелігенти для КДБ. Очевидно, що тепер, у статусі підозрюваного та "нев'їзного", колишньому співвласнику "Приватбанку" стане набагато складніше продовжувати боротьбу за його повернення.
